Кактус:

Кактус:

Сьогодні вона назвала мене Тусик.

Я не заперечував, мені сподобалось. На радощах до ранку на мені з’явилися  квіти.

Чого я тільки не почув від дітей у цей день: «оце так красота!», «красотуля!», «чудо!», «прекрасний!», «оце да!», «ого!», «і у нас такий є!», «ти шо!»– і все це із знаками оклику!

... Десь я вже чув такі слова. Мені було дуже приємно, і я бачив, що Маргарита (так я вже називав орхідею) була дуже рада за мене.  Це мабуть і є дружба. Ми були щасливі, тому що зрозуміли, для чого ми тут: для того, щоб приносити радість і це означає, що у нас дуже багато спільного.