Кактус:
Сьогодні вона назвала мене Тусик.
Я не заперечував, мені
сподобалось. На радощах до ранку на мені з’явилися
квіти.
Чого я тільки не почув від дітей у цей день: «оце так красота!»,
«красотуля!», «чудо!», «прекрасний!», «оце да!», «ого!», «і у нас такий є!»,
«ти шо!»– і все це із знаками оклику!
... Десь я вже чув такі слова. Мені було дуже приємно, і я
бачив, що Маргарита (так я вже називав орхідею) була дуже рада за мене. Це мабуть і є дружба. Ми були щасливі, тому
що зрозуміли, для чого ми тут: для того, щоб приносити радість і це означає, що
у нас дуже багато спільного.